• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Робота з обдарованими дітьми

Не силуйте душу дитини, уважно придивляйтесь до законів природного розвитку кожної дитини, до її особливостей, прагнень, потреб.

Генії не падають з неба,
вони повинні мати можливість
отримати освіту
й мати умови для розвитку (А.Бебель)

Яких же дітей необхідно називати обдарованими і що таке обдарованість? Нині існує понад 100 (!) визначень обдарованості, при чому серед них немає жодного, яке цілком влаштовувало б хоч якусь частину психологів і педагогів.

У найновішому словнику української мови зазначено що обдарованим (талановитим) є той, хто має великі здібності; дар (талант) – це видатні природні здібності, хист, обдарування.

Ще одне визначення: обдарованість – своєрідне поєднання здібностей (окремих психічних якостей, що обумовлюють можливості людини в тій чи іншій діяльності), єдність, яку вони складають у своїй взаємодії; обдарованість містить у собі здатність до узагальнення, інтелектуальну потенцію, високу креативність та високий рівень мотивації.

Існують різні типи обдарованості. Так, дуже дефіцитна і найменш вивчена лідерська або соціальна обдарованість. Така обдарованість характеризується здатністю розуміти інших людей, будувати з ними конструктивні взаємини, управляти ними. Ще один тип обдарованості – художня. Цей тип обдарованості , як правило, виявляється у високих досягненнях у художній діяльності – музика, танці, живопис, скульптура, сцена. Психомоторна (спортивна) обдарованість виявляється дуже помітно, але в контексті середньої загальноосвітньої школи не являє спеціального інтересу. Учні зі спортивною обдарованістю часто не зовсім добре вчаться. Це пов’язано насамперед із недостачею часу та належного бажання. Якщо в школярів, що захоплюються спортом, створити відповідну мотивацію, тобто настій, то вони, як правила, можуть чудово навчатися.

Пряме відношення до школи мають таких три типи обдарованості : академічна, інтелектуальна і творча (креативна)

Академічна обдарованість являє собою яскраво виражену здатність навчатися. Академічно обдаровані школярі – це завжди генії самого навчання, це блискучі професіонали шкільної праці, чудові майстри швидкого, міцного та якісного засвоєння.

Інтелектуальна обдарованість –це не тільки і навіть не стільки здатність навчатися, скільки вміння думати, аналізувати, зіставляти факти, тобто виконувати складну інтелектуальну роботу. Носії такої обдарованості – розумники та розумниці. Вони іноді блискуче, іноді непогано, іноді чудово з одних предметів і погано з інших – це залежить від їхнього ставлення до предмета й до викладача.

Творча обдарованість (креативна) –це те що, виявляється в нестандартному баченні світу , в нешаблонному мисленні і в тому, що суспільство оцінює над усе. У творчої обдарованості багато різних варіантів: є учні, які виявляють неабиякі творчі можливості буквально в будь – якій діяльності, за яку беруться, але бувають учні, в яких таке нестандартне бачення виявляється досить яскраво лише в одній сфері.

Кожна обдарована (талановита) дитина – індивідуальність і потребує особливого підходу.

Виявити талант мають психологічні служби, а створити умови для виявлення суто педагогічне завдання.

Виявлення обдарованих і талановитих дітей - це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний.

/Files/images/obdarov_ditina2/Слайд1.JPG/Files/images/obdarov_ditina2/Слайд2.JPG/Files/images/obdarov_ditina2/Слайд3.JPG/Files/images/obdarov_ditina2/Слайд4.JPG/Files/images/obdarov_ditina2/Слайд5.JPG/Files/images/obdarov_ditina2/Слайд6.JPG/Files/images/obdarov_ditina2/Слайд7.JPG/Files/images/obdarov_ditina2/Слайд8.JPG/Files/images/obdarov_ditina2/Слайд9.JPG/Files/images/obdarov_ditina2/Слайд10.JPG/Files/images/obdarov_ditina2/Слайд11.JPG/Files/images/obdarov_ditina2/Слайд12.JPG/Files/images/obdarov_ditina2/Слайд13.JPG/Files/images/obdarov_ditina2/Слайд14.JPG/Files/images/obdarov_ditina2/Слайд15.JPG

Не викликає сумніву,

що правильно встановленими, цілими, міцними, безпечними сходами

можна кого завгодно вивести на будь-яку висоту.

Я. Коменський

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ЩОДО ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ

Підтримка та розвиток учнів, що володіють потенціалом до високих досягнень, є одним із пріоритетних напрямів сучасної світової та української освіти. Це відображено в базових державних нормативних документах, таких як:

· Концепція загальної середньої освіти, у якій першим з основних завдань загальноосвітньої школи названий «різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб»;

· Закон України «Про освіту» («Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об'єднань»);

· Національна доктрина розвитку освіти («Держава повинна забезпечувати: формування в дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти та самореалізації особистості; ... створення умов для розвитку обдарованих дітей та молоді»).

Основою роботи з обдарованими дітьми повинно стати реальне

знання їхніх потенційних можливостей, прогнозування потреб і моде-

лей розвитку особистості. Саме тому важливим є визначення пріори-

тетів у цьому аспекті діяльності навчального закладу, створення чіткої

системи роботи з названою категорією учнів, здійснення пошуку, від-

бору, творчого розвитку обдарованої, талановитої учнівської молоді в

галузі науки, культури, мистецтва, спорту, створення сприятливих

умов для реалізації потенціальних можливостей дітей.

ФОРМИ І МЕТОДИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

1. Виявлення обдарованості учнів.

2. Психолого-педагогічний супровід обдарованої дитини.

3. Використання варіативної складової робочого навчального плану для розвитку здібностей та роботи з обдарованими дітьми (факультативи, групові та індивідуальні заняття).

4. Профільне навчання та допрофільна підготовка.

5. Участь у Всеукраїнських учнівськихї олімпіадах з базових дисциплін та інтелектуальних і творчих конкурсах.

6. Діяльність МАН.

7. Участь у конкурсах «Кенгуру», «Левеня», «Колосок», «Грінвіч» тощо.

8. Використання масових форм роботи з обдарованими та здібними дітьми, а саме: КВК, ігрові тренінги, турніри кмітливих, знавців наук, брейн-ринги, конкурси поетів, художників, майстрів, спортивні змагання тощо.

9. Участь у просвітницьких конкурсах, виставках, олімпіадах, які проводять організації, фонди, редакції, вузи тощо.

10. Навчання в очно-заочних школах (з біології, математики, економіки, ін.), літніх таборах для обдарованих дітей.

11. Комплектування бібліо- та відеотеки матеріалів для роботи з обдарованими дітьми.

12. Співробітництво з позашкіллям: ЦДЮТ, ДЮСШ, Палацом культури, міськими бібліотеками тощо.

13. Пропаганда результативності роботи із здібними учнями серед освітян та громадськості через різні форми роботи: фестивалі, конкурси, конференції, засоби масової інформації (зокрема на сайті закладу).

14. Участь у районному святі обдарованих дітей.

Робота педагога з обдарованими дітьми

«Учень – це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, якщо треба запалити», – писав К.Д. Ушинський.

У роботі з обдарованими дітьми педагогу варто:

1. Підхоплювати думки учнів, оцінюючи їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість, інтерес до нового.

2. Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність.

3. Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

4. Розвивати критичне сприйняття дійсності.

5. Вчити доводити починання до логічного завершення.

6. Надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов'язковим підвищенням їх складності (при цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження).

7. Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих занять, свят.

8. Під час опрацювання програмового матеріалу залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати розвиваючі ситуації.

9. Активно залучати до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.

10. Впливати особистим прикладом.

11. Пам'ятати, що «своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання – це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу» (В.О. Сухомлинський).

Стратегії розвитку та навчання обдарованих дітей

Наукова психологія ще не визначилася остаточно щодо питань, пов'язаних з явищем обдарованості (у тому числі інтелектуальною творчістю) як певним: відхиленням від норми у континуумі: творча обдарованість – репродуктивність; інтелектуальна обдарованість – низький інтелект. Обдарованість як максимальне виявлення здібностей, що зумовлене «емоційною енергетикою», й досі залишається проблемою нез'ясованою. Більшість психологів вважають, що на даному етапі розвитку наука не здатна розв'язати цю проблему, тому варто займатись практикою. Зокрема, в Україні це втілюється через створення спеціалізованих шкіл, закладів нового типу, проведенняконкурсів тощо.

Єдиних рекомендацій щодо навчання обдарованих дітей не існує й не може існувати, адже кожна дитина – унікальна особистість зі своїми перевагами і недоліками. Тому головним є пошук ключа – індивідуального підходу до кожного учня, зокрема учня обдарованого, з вираженою індивідуальністю, незалежністю. Незалежність – риса творчо обдарованої дитини. З такими дітьми, з одного боку, працювати легше, бо вони мають високі розумові здібності, а, з іншого, – важче, оскільки ці діти «знають собі ціну», потребують багато уваги, особливого ставлення. До того ж робота з ними вимагає значних професійних і педагогічних знань від вчителя. Адже навчання – процес технологічний і його, як і на виробництві, легко зіпсувати, порушивши технологію. Шкода від цього може бути величезна, бо «виробом» виступає жива особистість учня.

Прийнято виділяти три групи вчителів, робота яких однаково важлива для розвитку обдарованих дітей.

Перша група– вчителі, які здатні зацікавити предметом, створити атмосферу емоційного захоплення.

Друга – вчителі, які навчають техніки виконання (наприклад, певних дослідів), закладають основи майстерності.

Третя група – вчителі, які виводять на високий професійний рівень.

Поєднання всіх цих учительських особливостей в одній особі – явище надзвичайно рідкісне.

До якої б із зазначених груп не належав учитель, він має бути насамперед вихователем. Головною метою сьогодні є виховання унікальної цілісної творчої особистості, здатної на свідомий та відповідальний вибір за різних життєвих обставин. Тому вчителю для навчання обдарованих дітей необхідно знати їхні психологічні особливості, перейматися проблемою й інтересами; володіти здатністю їх розпізнавати, активізувати, і розвивати; мати віру в учня, емпатичне розуміння, фасалітаційні здібності, бути конгруентним, доброзичливим в оцінці дій учня, вміти поставити себе на місце дитини; бути фахівцем вищого ґатунку – володіти належними предметними, психолого-педагогічними і методичними знаннями; мати високий рівень інтелекту, широку ерудицію, творчий світогляд. Він також має постійно самовдосконалюватись – вчити і вчитись сам; бути ентузіастом, цілеспрямованим, наполегливим, впевненим у своїх силах, принциповим у важливих питаннях і водночас гнучким, коли йдеться про другорядне. Йому потрібно мати організаційні здібності для створення атмосфери творчості, розкутості, вільного ділового спілкування, приязного мікроклімату, спонукання до творчості, уміння слухати. Важливо володіти даром навіювання, вміти аргументовано переконувати; бути неупередженим, справедливим, емоційно врівноваженим, тактовним, щоб не вплинути негативно на прагнення дитини до творчості, на її етичні вчинки; бути здатним до самоаналізу, самокритики, перегляду своїх позицій, виваженості вчинків; налагоджувати з учнями партнерські стосунки згідно з педагогікою співробітництва, не переходячи при цьому до панібратства; надавати дітям свободу вибору і прийняття рішень; володіти високим рівнем пізнаваль­ної і внутрішньої мотивації, адекватною самооцінкою, внутрішнім локусом контролю тощо. Як відомо, лише особистість може виховати особистість і тільки талант може виростити новий талант.

Результати анкетування обдарованих дітей про вчительську працю засвідчили, що вони вважають більш важливим почуття поваги до вчителя, ніж почуття любові. Любов – почуття неусвідомлюване (не знаєш, за що людину любиш), а повага – усвідомлюване. Учень може назвати, за що саме поважає вчителя. І на першому місці – високий фах учителя. Шанований педагог для обдарованих – передусім чудовий вчитель-предметник, що знає і любить свій предмет. Такий вчитель допомагає дитині долати розрив між теорією і практикою. За дослідженнями Е.П. Торренса, співробітництво дітей з вчителями-менторами (вихователь, порадник, наставник. За ім'ям наставника Телемаха, сина Одіссея), яких вони поважають, забезпечило вищі творчі досягнення дітей у порівнянні з їхнім ІQ і порівняно з дітьми, що працювали самостійно. Отже, роль такого вчителя величезна, він впливає на майбутнє життя дитини, її професійний вибір.

Як відомо, кожна дитина – мікрокосм індивідуальних особливостей, рис, які відрізняють її від інших. Але все ж можна виділити деякі загальні поради щодо роботи з обдарованими дітьми, що викристалізувалися в процесі експериментального викладання.

1. Однаково шкідливі як зневага до успіхів учня, а іноді й принижен­ня їх, так і надмірне захвалювання індивідуальних здібностей на фоні класу, що може викликати, з одного боку, ревнощі, роздратування і навіть відразу однолітків, а з іншого, – перфекціонізм – «зіркову хворобу» обдарованої дитини. Краще залучити до спільних занять. Наприклад, при розподілі учнів на ланки обдарованих призначити ланковими. Тоді заняття навіть проведене у вигляді змагання принесе перемогу всій групі, а не лише обдарованому, здібному учню. А взагалі краще уникати елементів змагання у роботі з обдарованими.

2. Оскільки обдаровані діти не сприймають суворо регламентованих, однотипних занять і завдань, що не дають змоги їм працювати на повну силу інтелекту, то навчальну діяльність на уроках треба організувати таким чином, щоб приділити увагу обдарованим. Наприклад, урізноманітнити завдання і програму в цілому, виділити час на консультації, надати можливість учням самим обирати рівень складності завдань для самостійної роботи, заохочувати допитливість, цілеспрямованість і незалежність в діях, розвивати ініціативу, гнучкість мислення, уяву тощо. Отже, у навчанні обдарованих, як і всіх технологіях особистісної орієнтації, потрібно знайти методи і засоби, що відповідають індивідуальним особливостям кожної дитини. Для цього враховуються результати психодіагностики, перебудовується зміст освіти у напрямі добору для окремого індивіда, змінюється організація діяльності дітей щодо визнання ролі учня у власній освіті, застосовуються нові методи і засоби навчання, наприклад, комп'ютер. Іншими словами, створюються умови для творчості і самоактуалізації особистості, формування внутрішньої мотивації творчої діяльності, надання можливості вибору учнем свого стилю навчання, частково змісту навчання, реалізації особистісного потенціалу в освіті через здійснення відповідних видів діяльності.

3. Рання діагностика дитячої творчості і створення умов для індивідуалізації навчання буде практичною реалізацією розвитку творчо обдарованого учня.

4. Розвиток творчої обдарованості неможливий без дотримання принципів розвивального навчання, висунутих A.M. Матюшкіним, – проблемності, індивідуалізації, діалогічності. Вони потребують переорієнтації навчання з предметного на процесуальне й мотиваційне.

5. Основним у розвитку творчого потенціалу, за О. Яковлевою, є принцип трансформації когнітивного змісту в емоційний. Він означає, що для розвитку творчої обдарованості дітей необхідно систематично повертати їх до власних емоційних переживань. Адже міцно запам'ятовується лише те, що сильно вплинуло на душу, викликало шквал емоцій.

6. У навчанні обдарованих дітей необхідно дотримуватись матетики – науки про цілепокладання. Вона доводить необхідність обговорення кінцевих цілей і передбачуваних результатів ще на початковому етапі діяльності. Тобто учні мають усвідомлювати, що, як і навіщо їм належить виконувати.

7. Одним з основних принципів навчання обдарованих є створення стану безвиході (за Сократом) або розвивального дискомфорту (більш сучасний термін), з якого учень повинен шукати вихід, приймати для цього певні рішення й чинити певні дії.

Зарубіжні та деякі вітчизняні психологи відзначають, що рання освіта є важливою для розвитку обдарованості.

Дорослий повинен допомагати дитині. Якою б вона талановитою, якими не були б її здібності, навички і досягнення, без активної підтримки та спеціальних методів навчання вона не досягне повноцінних результатів.

Найпоширенішими є такі форми навчання: прискорене навчання; збагачене навчання; позашкільна діяльність; розподіл за потоками; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей; поглиблене вивчення окремих предметів; диференційоване домашнє завдання; відокремлення та спеціальне навчання обдарованих.

Прискорення ефективне у профільних класах, де відбувається спеціалізація навчальних програм відповідно до інтересів учнів, їх схильності до певної галузі знань, а також у приватних школах, де здебільшого навчаються учні з високим рівнем розумового розвитку. Така стратегія найкраще «спрацьовує» у процесі навчання дітей з математичними здібностями і схильністю до іноземних мов. Водночас вчитель має пам'ятати, що є діти, які «повільно запрягають, але швидко їздять», тобто засвоюють повільно, але міцно, їхні знання справді функціональні, дієві. За умови правильної організації процесу прискорення навчання негативних наслідків не повинно бути.

Саме лише прискорення використовується рідко, частіше воно поєднується із збагаченням. Стратегія збагачення в навчанні обдарованих дітей з'явилася як альтернатива прискоренню. Розрізняють, вертикальне збагачення – те саме прискорення, що передбачає швидке просування до вищих пізнавальних рівнів у галузі предмета вивчення, й горизонтальне – спрямоване на розширення галузі знань предмета.

Термін «інтерактивна педагогіка» відносно новий. Його ввів у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц. Лінгвістичне тлумачення слова, що представлено в іншомовних словниках. свідчить, що поняття «інтерактивність», «інтерактив» прийшли до нас з англійської мови. «Inter» – взаємодіяти, «act» – діяти. Інтерактивність в навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, знаходження у режимі бесіди, діалогу, дії. Відповідно, у дослівному розумінні інтерактивним може бути названий метод, у якому той, хто навчається, є учасником. Який здійснює щось: говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто не виступає тільки слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власно створюючи це.

Суть інтерактивного навчання полягає у тім, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це спів навчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Учитель в інтерактивному навчанні виступає як організатор процесу навчання, консультант, який ніколи не «замикає» навчальний процес на собі. Головним у процесі навчання є зв’язки між учнями, їх взаємодія і співпраця. Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників процесу навчання, учні беруть на себе взаємну відповідальність за результати навчання.

Організація такого навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації тощо.

Використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею співробітництва тих, хто навчає і тих хто навчається, вчить їх конструктивній взаємодії, сприяє оздоровленню психологічного клімату на уроці, створює доброзичливу атмосферу, значно підвищує мотивацію учнів до навчання.

На сьогодні в Україні вже відомо і описано щонайменше чотири групи методів, в кожній з яких нараховується до 10 різних підходів. Тому їх практичне застосування потребує від учителя насамперед відповідної обізнаності. До того ж, кожен з методів вимагає чіткої покрокової реалізації з обов’язковим прогнозуванням результатів, тобто технологічного підходу, що неможливо без спеціальної фахової підготовки вчителя до організації інтерактивного навчання.

Ця схема досить умовна, її окремі компоненти є досить варіабельними. Так, постановка проблеми може бути сформульована вчителем. Розв'язувати цю проблему має весь клас за допомогою системи запитань, поставлених учителем або учнями в межах групи чи всього класу. Проблем на уроці можна розглядати декілька, і не обов'язково всі розв'язувати в групах. Але неодмінною умовою є наявність проблеми та робота з нею в групах, узгоджене рішення и діалог за підсумками роботи.

Діалог – це досить своєрідне співробітництво учасників навчального процесу: з одного боку, різних груп учнів, з іншого - учнів і вчителя з метою спільного пошуку вирішення проблеми. Тому робота в групах спрямована здебільшого не на перемогу, пошук недоліків у позиції інших, неприйняття, відштовхування чужої думки, а на пошук спільних знаменників, розширення й можливу зміну власного погляду, відвертість у взаєминах. «Виклад матеріалу у вигляді лекцій не найкращий спосіб встановлення контакту з учнями, – пишуть американські педагоги М.Гендель та І.Фіни, – учнів треба залучати до дискусії й спонукати ставити запитання. Якщо вони надто боязкі або не можуть сформулювати запитання, викладач мусить сам ставити запитання й стимулювати обговорення».

Отже, метод інтерактивного (комунікативно-проблемного) навчання можна поєднувати з груповою роботою на уроці й застосовувати на різних етапах вивчення тем. Його можна застосовувати одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або як фрагмент повторювально-узагальнюючого уроку.

Існує декілька варіантів групової роботи: діалог, синтез думок, спільний проект, конференція, диспут, суд, конкурс, «атака на організатора» тощо. Наші вчителі активно використовують на заняттях з історії та правознавства, економіки та літератури, біології та географії інтерактивні методи: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Займи позицію», «Навчаючи – вчуся», «Робота в парах», «Ток-шоу», «Розігрування правової ситуації в ролях», «Ажурна пилка», «Коло ідей», «Акваріум», «Суд від свого імені», «Прес».

Навчання обдарованих учнів

На рубежі XX—XXI ст. окреслилися принципово нові риси світової цивілізації, пов'язані з особливостями функціонування постіндустріальних суспільств, інформаційних технологій, процесів глобалізації, що дає підстави стверджувати про формування нової цивілізації — ноосферно-космічної. Найбільшого успіху досягатимуть держави, які мають висококваліфіковані кадри у високотехнологічних галузях виробництва. Тому проблема обдарованості, творчості, інтелекту виходить на передній план у державній політиці, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, стимулювання творчої праці, захист талантів. Закон України "Про освіту” передбачає з метою розвитку здібностей, обдарувань і таланту дітей створення профільних класів (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, навчально-виховних колективів, об'єднань. Найбільш обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочує їх (виділяє стипендії, направляє на навчання і стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх центрів). Обдарованість — індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності. У педагогіці виділяють кілька типів обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам). Російський педагог Ю. Гільбух виділяє загальну (розумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість. Кожен з типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачиться як спеціальні здібності. В умовах загальноосвітньої школи важливо правильно організувати роботу учителя з обдарованими дітьми, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самовиховання. Обдаровані діти — діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності. Вони вирізняються серед однолітків яскраво вираженими можливостями в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний "середній” рівень. їх успіхи не є випадковими, а виявляються постійно. Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам'ятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо, їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми. Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готовність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребу працювати безустанно, без відпочинку. Мислення їх відзначається високою оперативністю (продуктивністю). Коло їх пізнавальних інтересів не обмежується однією проблемою, постійно розширюється, що є стимулом розумової активності. Тому учні повинні мати сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності, виконуючи роботу більшу за обсягом та інтенсивністю. Взаємодія учителя з обдарованими дітьми повинна базуватися з урахуванням таких психолого-педагогічних принципів: — формування взаємин на основі творчої співпраці; — організація навчання на основі особистісної зацікавленості учня, його індивідуальних інтересів і здібностей (сприяє формуванню пізнавальної суб'єктивної активності дитини на основі його внутрішніх уподобань); — превалювання ідеї подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності педагога та учнів, самостійній роботі учнів (сприяє вихованню сильних натур, здатних виявити наполегливість, дисциплінованість); — вільний вибір форм, напрямів, методів діяльності (сприяє розвитку творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно вирішувати все складніші завдання); — розвиток системного, інтуїтивного мислення, вміння "згортати” і деталізувати інформацію (дисциплінує розум учня, формує творче, нешаблонне мислення); — гуманістичний, суб'єктивний підхід до виховання (передбачає абсолютне визнання гідності особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок); — створення нового педагогічного середовища (будується на основі співдружності педагогів, колег, однодумців у творчому вихованні дітей). Втілення цих принципів у життя потребує творчого підходу до організації навчання як інтегрованого процесу, який сприяє формуванню цілісної картини світу, дає змогу учням самостійно обирати "опорні” знання з різних наук при максимальній орієнтації на власний досвід. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям. Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації. Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер. Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо. Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять. Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить Малій академії наук України, її територіальним відділенням. У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання). Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, "перестрибуванню” через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання. Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання. Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу — відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три—чотири групи по 120—140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет — в іншій, яка працює з іншою швидкістю). Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку. Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель). Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини.

Робота з обдарованими дітьми

Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям. Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації. Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер. Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо. Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять. Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить Малій академії наук України, її територіальним відділенням. У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання). Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, «перестрибуванню» через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання. Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання. Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу — відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три—чотири групи по 120—140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет — в іншій, яка працює з іншою швидкістю). Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку. Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель). Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини Наукові підходи до побудови освітнього процесу обдарованих дітей У сучасній педагогічній теорії та практиці відбувається інтенсивний процес розробки системи виховання та навчання обдарованих дітей. Про це свідчать численні наукові, методичні публікації, науково-практичні конференції. За визначенням багатьох учених, складовими системи роботи з цієї проблеми, на які треба орієнтувати педагогічних працівників, є: • концепція обдарованості; • психодіагностика (виявлення рівня обдарованості); • прогнозування розвитку обдарованих дітей; • технології та методики виховання, навчання й розвитку творчого потенціалу особистості. Складна та багатоаспектна проблема роботи з обдарованими дітьми потребує якісних нововведень на рівні теорії та практики. Науковці пропонують різні підходи до побудови освітнього процесу обдарованих дітей. Індивідуально-особистісний. Він базується на тому, що необхідно враховувати не лише інди-відуальність учня, а й усю систему стосунків особистості з оточен¬ням; оцінювати вплив цих стосунків на психіку дитини та її індиві¬дуальні можливості. Обов'язкові елементи цього підходу: • вивчення досягнутого рівня розвитку особистості; • індивідуалізація процесу навчання, яка б відштовхувалася від досягнутого рівня і зберігалася протягом усього процесу навчання. Провідною формою розвитку здібностей є розвивальні завдан¬ня, які за змістом мають бути оптимальним навантаженням для дитини і формувати в неї раціональні вміння розумової праці. Дидактичний. Найхарактернішим проявом обдарованості є ті здібності, які вже притаманні певній особистості, нібито раз і назавжди сформовані. Завдання ж учителя — створити таку навчальну ситуацію, яка б максимально навантажувала провідну здібність конкретної дитини (інтелектуальну чи спортивну). Бажано, щоб ці діти навчалися за спеціальними навчальними інди-відуальними програмами або в спеціальних навчальних закладах. Необхідно зауважити, що в дидактичному підході до навчання обдарованих дітей, як правило, недостатньо використовують пси-хологічні знання, тому часто залишаються відкритими питання: 1. Якщо результати навчання досить високі, то кому належить заслуга — вчителю, що побудував курс навчання, чи природній обдарованості учня? 2. Якими можуть бути психологічні наслідки даної програми для особистісного розвитку дитини? 3. Якими можуть бути наслідки даної програми для здоров'я учнів у фізіологічному та психологічному відношенні? Отже, рано чи пізно перед прихильниками цього підходу поста¬ють вказані проблеми, і вони звертаються до послуг психологів, залучення яких може відбуватися у двох варіантах, і тоді дидактич¬ний підхід змінюється на дидактико-психологічний або психодидак¬тичний. Дидактико-психологічний — пріоритет залишається за дидак¬тикою. Наочним зразком цього підходу є введення в освітній про¬цес психологічної служби, яка має компенсувати труднощі, що ви¬никають у вчителя та учня під час реалізації даної навчальної про¬грами. Психодидактичний підхід має психологічний пріоритет у побу¬дові освітянських технологій. В останнє десятиріччя це знайшло відображення в теорії та практиці розвивального навчання, за яко¬го знання, вміння та навички з мети освітнього процесу перетворю¬ють на засіб когнітивного (пізнавального) та особистісного розвит¬ку учнів. Під час його реалізації необхідно: • сформувати у вчителя певний рівень психологічних знань та вмінь, розуміння структури здібностей та особистості в цілому, за-кономірностей побудови окремих навчальних програм та навчаль¬но-виховного процесу взагалі; • створити експериментальні навчальні програми з урахуванням психологічних закономірностей розвитку та навчання обдарованої особистості; • розуміти характер та роль освітянського середовища, в якому відбувається навчання (воно може сприяти розвитку обдарованості або шкодити проявам здібностей учня). Якщо спробувати схематично відобразити систему роботи по вертикалі, то вона орієнтовно матиме такий вигляд, як на схемі. Навчання дітей з високим розумовим потенціалом у звичайній загальноосвітній школі можна здійснити на підставі стратегії при-скорення та стратегії збагачення навчання. Організаційними формами прискорення є: • достроковий вступ до школи; • прискорення в звичайному класі; • заняття з окремих предметів в інших класах; • «перестрибування» через клас; • достроковий вступ до ВНЗ. Як радять учені, основними вимогами залучення учнів до на¬вчання на підставі прискорення мають бути: • зацікавленість учня в прискоренні, підвищенні здібності в ок¬ремій сфері; • достатня зрілість у соціально-емоційному плані; • згода батьків тощо. Прискорення навчання пов'язане зі змінами швидкості навчан¬ня, а не його змісту. Друга стратегія — стратегія збагачення, дає дитині змогу в сере¬довищі своїх однолітків розвивати інтелектуальні здібності на відпо¬відному рівні. Основними напрямами стратегії збагачення є: • розширення знань про навколишній світ; • розвиток творчого мислення; • зростання знань у конкретній галузі тощо. Форми навчання обдарованих дітей: 1. Спеціальні класи. 2. Спеціалізовані школи та школи-інтернати. 3. Навчальні заклади нового типу. 4. Спецкурси та факультативи. 5. Позашкільні гуртки та об'єднання. 6. Заочні школи. 7. Станції юних біологів, техніків тощо. Із зазначених форм роботи у звичайній загальноосвітній школі найпоширенішими є форми, визначені у згаданих вище п. 1,4,_5. Основні завдання адміністрації і педагогічного колективу школи у плануванні роботи з обдарованими дітьми Розвиток індивідуальних здібностей і обдарованості дітей, за-безпечення умов їхньої самореалізації є одним із завдань управлінців, яке потребує конкретної розробки практичних заходів. На шкільно¬му рівні вчителі та класний керівник повинні: • визначити мету, створити план (програму) і режим роботи шко¬ляра, забезпечити циклічність, тривалість навчання згідно з вікови¬ми та індивідуальними особливостями обдарованої дитини; • забезпечити наукову насиченість змісту освіти відповідно до можливостей, нахилів, інтересів та потреб обдарованого учня; • розробити і впровадити індивідуально-розвивальні стратегії та форми організації навчально-виховного процесу, різнорівневі програми; • модернізувати методи, засоби навчання, віднайти нові дидак¬тичні технології, спрямовані на активізацію пізнавально-творчих потенцій обдарованих дітей; • стимулювати постійний самоаналіз та самоосвітню діяльність учня; • сприяти психолого-педагогічній освіті батьків обдарованих дітей; • створювати умови для отримання додаткової освіти в позашкільних закладах з певного напряму обдарованості. Обов'язок адміністрації школи: • побудувати систему пошуку, відбору та діагностування рівня розвитку обдарованої дитини: • забезпечити організацію педагогічного процесу так, щоб мак-симально розвинути здібності обдарованих дітей, • розробити конкретні програми роботи закладу освіти з цієї проблеми; • визначити варіативну частину робочого плану, яка б максимально враховувала розвиток обдарованих дітей; • створити комплекс науково-методичних та навчальних матеріалів; • розробити конкретні методичні рекомендації щодо індивідуальної роботи з окремих навчальних дисциплін з обдарованими дітьми; • дібрати та підтримати педагогічні кадри відповідного рівня, які були б здатні сприяти творчій праці учня, виявляти ініціативу та професійну компетентність у цій галузі педагогічної діяльності; • постійно вивчати педагогічну майстерність учителів, забезпе¬чувати умови для їхньої самоосвітньої діяльності, підвищення загальнокультурного та професійного рівня; • відпрацьовувати оптимальну систему контрольно-оцінної діяль¬ності учня і вчителя з позицій гуманізації освітянської роботи; • сприяти участі обдарованих учнів у конкурсах та змаганнях різних рівнів, олімпіадах, турнірах, спартакіадах, конференціях, заочних та позашкільних формах навчання. У процесі вирішення означених завдань доцільно враховувати основні особливості вікової обдарованості дітей. Робота з цією категорією дітей потребує створення певних ди-дактичних умов, які включають: • своєчасну діагностику; • відповідне здібностям програмне забезпечення; • розробку системи творчих завдань; • визначення витрат часу на опанування навчальною програмою певного предмета; • спонукально-творчу діяльність учителя. Оновлення практичної діяльності вчителя неможливе без онов-лення теоретичних знань. Багато учителів мають негативне ставлення до теорії, отже, завдання керівників — передусім змінити ставлення вчителів до теоретичних знань. Щоб ці знання стали конструктивними, необхідно зробити добір педагогічних проблем не тільки за логікою вивчення теорії, а й за логікою практичних дій учителя (причому пріоритет слід віддати останнім). Можна запропонувати таку тематику самоосвіти: моти¬вація навчання; створення програм самоосвіти учнів; особливості пізнавальної діяльності; позитивні та негативні факти у навчанні обдарованих дітей; інтерес як мотиваційна передумова обдарованості; особливості спадкової основи особистісної обдарованості; особливості образотворчої (музичної, технічної тощо) обдарованості дитини. Під час розгляду цих та інших питань необхідно передусім вия-вити психологічну суть проблеми, а вже потім на цій основі розкривати дидактичне забезпечення відповідних ланцюжків навчального процесу. Головною умовою при цьому є поступове введення вчителя у світ наукових знань. Це можливо, якщо школа має загальну про-блему, загальний підхід до планування роботи над нею, систему методичної роботи.

Організація роботи з обдарованими дітьми

Основним принципом роботи загальноосвітньої школи є розкриття в процесі навчання дитячої обдарованості. Упровадженню в життя цього принципу сприяє спільна діяльність практичного психолога, педагогів і батьків. Зміст роботи з обдарованими дітьми містить низку завдань, а саме: сприяння розвитку кожної особистості; виявлення обдарування дітей і максимальне сприяння їхньому розвитку. Із цією метою впроваджується комплекс заходів: медичних, фізіологічних, психологічних, педагогічних, що здійснюються спільно із сім'єю та школою. Важливо використовувати різноманітні методики для виявлення уподобань та здібностей дітей, спостерігати за їхніми подальшими успіхами. На першому етапі виявлення обдарованих дітей враховуються відомості про досягнення дитини в певній сфері діяльності, надані батьками й педагогами. Можуть бути використані також результати групових тестувань, соціологічних опитувань. Це дозволить визначити коло дітей, з якими слід проводити поглиблені індивідуальні дослідження. Другий етап можна назвати діагностичним. На цьому етапі проводиться індивідуальне оцінювання творчого потенціалу й особливостей нервово-психічного статусу дитини психологом та вчителями. З огляду на результати першого етапу, обстеження дітей проводяться за допомогою набору психологічних тестів, залежно від того, який варіант потенційних можливостей переважає. Якщо переважає інтелектуальна сфера й дитина легко навчається, має гостре мислення і допитливість, виявляючи практичну кмітливість, то використовуються методики, спрямовані насамперед на визначення базових когнітивних і мовленнєвих параметрів у обдарованих дітей, наприклад методика «Тест структури інтелекту» Амтхауера тощо. У дітей, обдарованих у сфері академічних досягнень, найбільш розвиненими можуть бути окремі здібності до мов і літератури, математики або природознавства. Тому завдання психолога — не тільки визначити рівень загального інтелектуального розвитку дитини, але й дати оцінку типу мислення. У пригоді може стати «Стенфордський тест досягнень». Діти з творчим І продуктивним мисленням відзначаються незалежністю, розкутістю поведінки, здатністю продукувати оригінальні Ідеї, вмінням знаходити нестандартні рішення, винахідливістю. Таке творче спрямування обдарованості дітей передбачає оцінювання насамперед їхніх творчих здібностей. Використовуються «Фігурна форма тесту творчого мислення Торренса», «Тест віддалених асоціацій» Медника, вербальний тест творчого мислення «Незвичне використовування» І. Аверіної, тест для визначення особистісних характеристик «Особистісний опитувальник» Г. Айзенка, «Характерологічний опитувальник» К. Леонгарда-Шмішека, «Кольоровий тест» М. Люшера та ін. Контактні, ініціативні, з підвищеною потребою в спілкуванні й лідерстві діти мають високі організаторські здібності. Серед однолітків і дорослих вони почуваються впевнено; однолітки завжди обирають їх на головні ролі в іграх та заняттях. Під час досліджень таких дітей використовуються особистісні методики та соціометрія, наприклад «Комплексний особистісний соціометричний тест» О. Зварикіна. Якщо ж у дитини переважають художні здібності, вона з раннього віку виявляє схильність до малювання або музики, психологічне тестування спрямовується на оцінювання ступеня її емоційної стійкості та рівня нейротизму, оскільки така дитина дуже вразлива і потребує індивідуального психологічного підходу, а часом І психотерапевтичної корекції лікаря-фахівця. Обдарованість у руховій сфері виявляється у високому ступені психо-моторних реакцій, спритності, значній фізичній силі, розвитку рухових навичок (біг, стрибки). Діагностика обдарованості у цій сфері проводиться за допомогою методик, що призначені для визначення зорово-моторної координації (наприклад «Тест творчих здібностей у дії та русі» Торренса). Багато дітей виявляє високий ступінь обдарованості не в одній сфері, а у декількох. У цьому разі дуже важливо не тільки виявити таку поліобдарованість, але й удосконалювати, розвивати її. Психорозвивальна робота з обдарованими дітьми може проводитися за такими напрямами: • розвиток інтелектуальних здібностей; формування адекватного самосприйняття; • допомога дітям адаптуватися до навколишнього світу; засвоєння конструктивних форм спілкування з однолітками й дорослими; • допомога батькам, учителям і дітям в організації навчальної діяльності. Спеціальні програми для роботи з обдарованими дітьми сприяють реалізації цих напрямів. На третьому етапі роботи з обдарованими дітьми основну роль повинні виконувати педагоги, завдання яких — формування і поглиблення дитячих здібностей.

Науково-дослідницька робота учнів

В умовах рівневої і профільної диференціації навчання перед учителем стоїть низка складних завдань, пов’язаних насамперед з розвитком творчих здібностей школярів. Учні повинні брати участь у науково-дослідницькій роботі. Учитель має стати організатором і першим науковим керівником учнівської дослідницької роботи.

Однією з форм роботи з творчо обдарованою молоддю є Мала академія наук України, де виховано багато талановитих учених, державних діячів, творчих особистостей різних фахів. Результатом плідного навчання учня в МАН є написання під керівництвом ученого або вчителя-предметника науково-дослідницької роботи, з якою діти виступають на наукових конференція, колоквіумах (шкільних, районних (міських), обласних), захищають під час конкурсу-захисту.

Педагогічний процес у МАН мас свої особливості, які відрізняють його від звичайних уроків у школі. І, перш за все, це те, що плани й програми наукових гуртків, клубів, секцій, на відміну від стабільних навчальних програм, охоплюють такі галузі знань і практичної діяльності, які виходять за межі уроку, враховуючи індивідуальні інтереси та творчий потенціал (можливості) конкретних дітей.

Основною ланкою територіальних (обласних) відділень МАН с наукові товариства учнів, які організовують свою діяльність у формі регулярної роботи наукових гуртків, секцій, клубів, факультативів, навчальних лабораторій, індивідуальної роботи учнів під керівництвом науковців, наукових конференцій, колоквіумів, конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт тощо. Головна мета НТУ – дати дитині можливість розвинути свій інтелект у самостійній творчій діяльності, з урахуванням індивідуальних особливостей і нахилів.

Навчально-виховний процес здійснюється за навчальними планами й програмами, які розробляються науковими керівниками й педагогами. Програмами й планами передбачається проведення занять загально розвиваючого напряму; надання додаткової освіти в різних галузях науки; колективна та індивідуальна робота з обдарованими дітьми; ознайомлення з методами та прийомами проведення наукового дослідження.

Учням потрібно допомогти відчути себе майбутніми членами наукових товариств (НТУ). Для цього в школі можна організувати інтелектуальні читання «Біографія науки в особах», до цих читань учні 7-10 класів готують невеликі наукові доповіді, реферати про одного з представників, наприклад, мовознавства, літературознавства, фольклористики. Роботи можуть бути зачитані в класі, й клас визначає найцікавіші, які можуть стати перепусткою до членства в науковому товаристві.

Крім того, необхідно провести діагностику щодо визначення рівня готовності учня, його інтересу до наукової діяльності.

Для того, щоб учень виявив бажання працювати над науковим дослідженням, у нього необхідно пробудити це бажання, сформувати дослідницьку мотивацію. Із членами НТУ необхідно 3–2 рази на місяць проводити заняття, спрямовані на розвиток інтелектуальних умінь. Кожне заняття покликане ставити конкретні завдання, які допоможуть школярам по-новому поглянути на власну інтелектуальну діяльність, оцінити досягнення людей, що мають великі успіхи в науці.

Ефективною формою підготовки школярів до проведення самостійного наукового дослідження та написання науково-дослідницької роботи може стати проведення учнівських колоквіумів (шкільних, районних, обласних). Колоквіум (від лат. – співбесіда) – це збори, на яких заслуховують і обговорюють наукові доповіді. Традиційним для школярів Київщини є проведення Київським обласним Інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів обласного колоквіуму «Київщина – рідна сторона», мета якого – залучення учнівської молоді до вивчення літератури, історії, культури, географії рідного краю, формування почуття відповідальності за майбутнє держави, вироблення навичок науково-дослідницької, пошукової діяльності. Під час заходу працюють секції історичного та географічного краєзнавства, розвитку науки та освіти рідного краю, мистецтвознавства та етнографії, літературного краєзнавства, фольклористики, етимології (топоніми, мікротопоніми, гідроніми Київщини), діалектології, економіки тощо.

Системність у роботі з обдарованими дітьми щодо розвитку їх науково-дослідницьких здібностей забезпечить введення до навчальних планів закладів освіти, в першу чергу ліцеїв та гімназій, спецкурсу (факультативу) „Основи наукових досліджень", головним завданнями якого є формування в учнів глибоких теоретичних знань про суть науково-дослідницької діяльності; оволодіння ними методології наукового пізнання; вироблення вміння підготовки наукових рефератів, статей, підготовки та виголошення наукових доповідей; формування навичок роботи з науковою та довідниковою літературою; ознайомлення з сучасними методами наукових досліджень. Після прослуховування спецкурсу можемо запропонувати учням підготувати наукові доповіді чи реферати. Для деяких школярів підготовлені реферати зможуть стати початком роботи над науковим дослідженням.

Рекомендації педагогам у роботі з обдарованими дітьми

1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня, не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини „вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне природне приниження унікальних здібностей і навіть сарказм з боку вчителя звичайно недопустимі.

4. Учителеві слід пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Якості, якими має володіти учитель для роботи з обдарованими дітьми:

1. Бути доброзичливим і чуйним.

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4. Мати широке коло інтересів.

5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованої дитини.

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.

7. Мати живий та активний характер.

8. Володіти почуттям гумору.

9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення.

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.

11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.

12. Володіти емоційною стабільністю.

13. Уміти переконувати.

14. Мати схильність до самоаналізу.

Напрями роботи педагога з обдарованими дітьми:

1. Діагностика соціального інтелекту обдарованих дітей, як одного з показників адаптації обдарованих дітей (вересень).

2. Контроль за адаптацією обдарованих дітей (на протязі року).

3. Вивчення характеру сприймання обдарованих дітей однолітками, їх емоційного стану та сильних сторін особистості (жовтень, листопад).

4. Соціальний супровід:

а) індивідуальне консультування (по мірі потреби);

б) залучення до конкурсів, олімпіад на рівні школи та на рівні міста (на протязі року);

в) допомога обдарованим дітям з низьким статусом в учнівському колективі самоутвердитись (по мірі потреби);

г) допомога в кризових ситуаціях та сприяння реалізації здібностей;

д) соціальна просвіта пед. колективу та батьків (постійно);

е) лекторії для батьків – „Як виховувати обдаровану дитину” (на батьківських зборах на протязі року);

ж) урахування індивідуальних особливостей обдарованих дітей в навчанні та вихованні (постійно);

з) реклама дитячої творчості на рівні школи, міста (на протязі року).

Напрями реалізації психолого-педагогічного супроводу

обдарованої дитини

І. Методичний:

· Підготовка педагогічних кадрів для психолого-педагогічної підтримки “обдарованої дитини” та їх батьків:

- інструктивно-методичні наради керівників НЗ (2 рази у рік)

- робота РМО вчителів - предметників, класних керівників, практичних психологів і соціальних педагогів (згідно з плануванням роботи)

- інструктивно-методичні наради та засідання творчих груп вчителів-предметників

· Створення шкільних програм психолого-педагогічного супроводу “обдарованих дітей” адміністрацією та педагогами школи

· Розробка системи просвітницьких заходів батьками, вчителями, учнями школи з проблем обдарованості

· Розробка індивідуальних программ розвитку здібностей “обдарованої дитини” вчителями-предметниками та вчителями-методистами сільських шкіл

· Розробка програм факультативних занять вчителями-предметниками та вчителями-методистами з урахуванням пізнавальних потреб “обдарованої дитини”

ІІ. Просвітницько-інформаційний:

· Ознайомлення батьків, вчителів з психологічними особливостями розвитку обдарованих та здібних дітей. Надання рекомендацій та порад батькам щодо створення максимально сприятливих умов розвитку:

- дотримання санітарно-гігієнічних вимог;

- методичні рекомендації щодо організації виконання домашнього завдання;

- забезпечення довідниковою та літературою, яка виходить за межі шкільної програми;

- підтримка інтересів, занять “обдарованої дитини”, активізація пізнавальної діяльності.

· Надання інформації про різні форми позакласної та позашкільної роботи з “обдарованою дитиною” шкільні (гуртки, факультативи, МАН, заняття в секціях, студіях, гуртках, ЦТДЮ, спортивній, музичній школах, СЮН).

· Інформування про проведення конкурсів, олімпіад, змагань різних рівнів для забезпечення можливості реалізувати “обдарованої дитини” свої здібності.

ІІІ. Практичний:

· Реалізація завдань районної Програми, шкільних програм (планів, проектів) психолого-педагогічного супроводу “обдарованої дитини”, де вказано, хто в школі координує цю роботу, які напрями психолого-педагогічної підтримки реалізують вчителі предметними, класний керівник, передбачено систему заходів, що сприятимуть розвитку здібностей “обдарованої дитини”.

· Впровадження в діяльність закладу системи просвітницьких заходів з батьками, вчителями, учнями школи з проблем обдарованості.

· Застосування індивідуальних програм розвитку здібностей “обдарованої дитини” вчителями предметниками та вчителями-методистами.

· Використання факультативних занять, індивідуальних годин для розвитку здібностей обдарованих учнів.

· Забезпечення доступу “обдарованої дитини” до довідкової літератури, та інших посібників.

· Консультування педагогічних працівників, батьків, учнів сільських шкіл методистами райметодкабінету з питань виявлення та психолого-педагогічного супроводу “обдарованої дитини”.

КРИТЕРІЇ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ОБДАРОВАНОСТІ ДИТИНИ

Отже, якщо у Вашому класі є дитина, що:

- швидко схоплює суть питання; має великий запас знань загального характеру;

- охоче вчиться;

- процес її навчання йде швидкими темпами;

- свою роботу виконує самостійно;

- надає перевагу індивідуальним видам діяльності;

- із задоволенням займається різними видами творчої діяльності;

- значно випереджає однолітків за кількістю умінь і навичок і загальним розвитком,

радійте, у вашому класі вчиться дитина з високим рівнем загальних здібностей.

Якщо Ви помітили, що ваш учень:

- виявляє явні задатки лідера, намагається бути керівником;

- відрізняється широтою і різнобічністю інтересів;

- o може мислити абстрактно, ставить собі завдання і після ретельного аналізу шукає шляхи його рішення;

- мислить творчо;

- пропонує нові ідеї і нестандартні варіанти рішень,

Вам пощастило і у Вас з'явилась "права рука", помічник, організатор, натхненник. Ваша задача - отримати кредит довіри. За умілої організації навчально-виховного процесу ви виховаєте майбутнього президента!

А якщо Ваш учень:

- вразливий і артистичний, також дуже діяльний і енергійний;

- прагне практично реалізувати свої плани, ідеї, проекти;

- володіє в досконалості для свого віку технікою гри на музичних інструментах;

- відмінно малює;

- має артистичні схильності;

- добре володіє мовою;

- має великий словниковий запас, правильно будує фрази, швидко і виразно читає,

у вашому класі вчиться майбутній учитель, актор, композитор чи інша знаменитість у мистецтві.

У вашому в класі є учень, що:

- багато читає не з примусу;

- може довго і зосереджено працювати над вирішенням якої-небудь цікавої проблеми;

- швидко вирішує математичні задачі;

- намагається швидко схопити суть питання і зробити загальні висновки;

- прагне впорядкувати слова, числа і т.д., звести їх у єдину систему;

- при відповіді на запитання враховує ступінь його важливості;

- має гнучке мислення;

- виявляє цікавість до техніки і не властиві для його віку навички й уміння при конструюванні,

це означає, що у дитини високий інтелектуальний потенціал, у неї високий рівень розумової працездатності.

Ви звернули увагу на те, що:

- під час спортивних ігор дитина завжди виходить переможцем;

- уміє координувати свої рухи;

- реальні досягнення в спорті значно вищі за рівень її однолітків;

- яскраво виражені вольові якості;

- стійко переносить фізичну напругу;

ваш учень має високий рівень спортивних здібностей.

Якщо дитина:

- чимось глибоко зацікавившись, намагається зрозуміти суть питання, намагається обґрунтувати його, знайти логічне рішення, дати розумну відповідь;

- має "критичну жилку";

- виявляє здатність до вдосконалювання;

- може розумно висловитися з широкого кола питань,

перед Вами обдарована дитина і їй потрібна Ваша підтримка!

Методика “Використання тестоподібних завдань для виявлення готовності випускників початкової школи до навчання у 5 класі” розроблена Р.А.Лемеховою, доцентом кафедри початкової освіти і дошкільного виховання ІУУ, кандидатом педагогічних наук, психологом.

Ця методика складається з 4 блоків, кожен з яких містить певні завдання.

І блок – “Загальні здібності” і має 8 завдань:

1. Обсяг і переключення уваги, здатність діяти за словесною інструкцією, просторова орієнтація.

2. Концентрація уваги (коректурна проба).

3. Просторові уявлення, короткочасна образна пам’ять.

4. Логічне мислення (вміння робити висновки та умовиводи).

5. Класифікація.

6. Узагальнення, визначення родового поняття.

7. Подібність-відмінність (“П’ятий зайвий”).

8. Кодування.

ІІ блок – “Лінгвістичні здібності” складається з 5 завдань:

1. Конструювання слів (“Склади, що розбіглися”)

2. Словниковий запас.

3. Аналогії.

4. Конструювання речень.

5. Підбір функціонально близького слова.

ІІІ блок “Математичні здібності” має 2 завдання:

1. Послідовність обчислювальних операцій.

2. Елементи математичної логіки.

IV блок – “Творчі здібності”:

складається з 4 завдань, що досліджують образне мислення, творчий підхід, оригінальність, уміння відновити ціле за його частиною, на вміння орієнтуватися в реальному та умовному світі.

Результати виконання тестових завдань заносяться в зведену таблицю. Отримані кожною дитиною бали порівнюються з (max) максимально можливими балами по кожному завданню. Дитину, яка набрала кількість балів наближену до max чи по якомусь із блоків чи за сумарним результатом (S) заносять до банку даних “обдарованих дітей” і проводять додаткові дослідження.

Використання тестоподібних завдань для виявлення готовності випускників початкової школи до навчання у 5 класі

Р.А.Лемехова – доцент кафедри початкової освіти і

дошкільного виховання ІУУ, кандидат

педагогічних наук, психолог

Практика багаторічної роботи з випускниками початкової школи показала, що навчальні оцінки, які діти отримують у 4 класі, доволі часто є лише формалізованою оцінкою їхніх знань, умінь і навичок з конкретного предмета і теми, але не характеризують досягнутого рівня розвитку якостей, необхідних для подальшого навчання дитини. Здивування викликає факт невідмінного навчання активних, розумних, читаючих, навіть обдарованих дітей і, з іншого боку, відмінне навчання тільки старанних, слухняних дітей. І вчителі, і батьки знаходять протиріччя між оцінкою реальних пізнавальних можливостей дитини і оцінками, які вона отримує у школі. Думається, що в умовах теперішньої системи навчання важко добитися відповідності відмітки і оцінки, адекватних рівню досягнень молодшого школяра, який необхідний для продовження навчання. Сьогодні цей рівень визначається балами річних контрольних робіт за 4 клас з мов та математики.

Ми вирішили розробити серію різноманітних тістоподібних завдань, які в комплексі забезпечують самовираження дитини, дозволяють судити про наявність якостей, необхідних для подальшого навчання: концентрації уваги, працездатності, пам’яті, особливостей мислення, мовлення, творчих здібностей та ін. Пропоновані завдання можуть бути використані також для концентрації рівня психічного розвитку третьокласників протягом навчального року у різноманітних модифікаціях, розроблених педагогом і психологом.

Слід зазначити, що в деяких класах діти за один урок не справляються з усіма завданнями, і тоді приходиться скорочувати їх кількість, зберігаючи основні напрямки блоки) вивчення готовності дитини до подальшої навчальної і пізнавальної діяльності.

Після проведення тестування проводиться обробка індивідуальних протоколів. Потім складається зведена таблиця результатів виконання тестоподібних завдань. Отримані кожною дитиною бали зводяться в загальну таблицю. У вертикальних графах вказуються набрані по кожному завданню бали, а також сумарний бал (S), який відображає результат по кожному із 4-х блоків: загальні здібності, лінгвістичні, математичні і творчі здібності.

Крім того, вводиться додатково 5 балів, якими оцінюється грамотність і вміння графічно оформити результат, охайність і точність зображувальних засобів. Бали від 1 до 5 за грамотність і “графічність” (Гр.) являють собою 5-й блок (26 колонка у зведеній таблиці), додаються до сумарних чотирьох показників і входять у загальний бал, який виводиться у 27 колонці. У останній, 28-й колонці виводиться рейтинг учня (Р) у класі або серед усіх учнів паралелі, виходячи із отриманого загального балу.

У нижній частині таблиці виводиться сумарний бал по кожній колонці (S) і середній бал результатів виконання кожного завдання по класу (ср). Для наочності у нижній частині таблиці поміщено ще одну горизонтальну графу (max), у якій вказуємо можливий максимальний бал по кожному завданню і максимальний сумарний бал по кожному із 5 напрямків, а також максимально можливий загальний бал.

І. Загальні здібності

1. Обсяг і переключення уваги, здатність діяти за словесною інструкцією, просторова орієнтація.

Завдання 1.

Інструкція: “Намалюйте по горизонталі чотири квадрата зі стороною 2 см. Під кожним квадратом поставте номери 1, 2, 3, 4”.

Діти малюють без лінійок. Час виконання – 1 хвилина. Після виконання цієї роботи усім дітям дається інструкція: “Знайдіть квадрат № 3. Посередині намалюйте хрест зі стороною 1 см. Всередині квадрата, під, над і поруч з кожною із сторін намалюйте по 4 крапки”.

Далі: “Знайдіть квадрат № 4. Двома лініями розділіть його так, щоб вийшло чотири маленьких квадрата. У правому верхньому квадратику намалюйте трикутник вершиною вгору, у нижньому – вершиною донизу; у лівому верхньому квадратику намалюйте трикутник вершиною донизу, у нижньому – вершиною догори”.

Далі: “Знайдіть квадрат № 1. посередині квадрата намалюйте ромб, всередині ромба – кружечок. Домалюйте з допомогою прямих ліній у кожному куту квадрата трикутники. Всередині кожного трикутника розмістіть кружечок”.

Далі: “Двома лініями розділіть квадрат № 2 так, щоб вийшло 4 трикутника. У верхньому і нижньому трикутниках розмістіть по кружечку, а у лівому і правому – по трикутнику, вершина якого звернена до сторони квадрата”.

У результаті виконаної роботи у дітей повинні вийти малюнки:

1 2 3 4

кожен правильно виконаний малюнок оцінюється в 1 бал. Максимальна кількість балів – 4.

2. Концентрація уваги (коректурна проба).

Завдання № 2.

Інструкція: “Запишіть речення: “Величний і прекрасний квітучий сад”.

Діти записують.

“Підкресліть усі голосні звуки однією рисочкою, а ті, які стоять після “р” та “н” – двома.”

Час роботи – 2,5 – 3 хвилини. Максимальна кількість балів – 2. якщо допущено 1-2 помилки, ставиться 1 бал, більше 2 помилок – 0 балів

3.Просторові уявлення, короткочасна образна пам’ять.

Завдання № 3.

Інструкція: “Подивіться уважно на малюнок і зобразіть у себе точно такий же”.

30 секунд показується малюнок, на якому зображені кружечки діаметром 10-12 см кожен, а потім додатково ще по 10 секунд він проноситься для огляду по рядах. Діти копіюють малюнок без циркуля, від руки. Під час оцінювання розмір скопійованого малюнка не враховується.

Максимальна кількість балів – 6, кожна помилка – мінус один бал.

4. Логічне мислення (вміння робити висновки та умовиводи).

Завдання № 4.

Інструкція: “Діти, я пропоную вам 2 висловлювання, з яких потрібно зробити висновок. Запишіть тільки висновок (після слова “значить”)”.

А) У вашому класі всі діти вчаться на “4” і “5”.

У Вови бувають “трійки”.

Значить, ... (Вова не навчається у нашому класі).

Б) Вова схожий на Петрика.

Петрик схожий на Сашка.

Значить, ... (Вова схожий на Сашка).

В) Квадрат відрізняється від прямокутника тим, що у нього усі сторони рівні.

У фігури АВСD сторони не рівні.

Значить, ... (фігура АВСD – не квадрат).

Слова у дужках – це правильна відповідь, яка оцінюється в 1 бал. Максимальна кількість балів – 3. Час виконання роботи – 3 хвилини.

5. Класифікація.

Завдання № 5.

Інструкція: “Діти, перемалюйте схему. Я буду називати слова, а ви їх розподіліть по колонках. Тут можуть бути і зайві слова, які не підходять ні до однієї колонки. Отже, почали...”.

Зачитується набір слів: “гра, жук, волейбол, метелик, лото, мурашка, шахи, тетріс, тренер, вулиця, комар, машинка, скакалка, баскетбол, війна, бокс, пістолет, акробатика, лук, перемога, ведмедик”.

На дошці повинна бути намальована схема:

лялька футбол муха

Кожне правильно класифіковане слово оцінюється в 1 бал, максимальна кількість балів – 17. Зайві слова: тренер, вулиця, війна, перемога. Час виконання роботи – 3 хвилини.

6. Узагальнення, визначення родового поняття.

Завдання № 6.

Інструкція: “Я прочитаю ряд слів, а ви замініть їх одним словом, яке підходить за змістом. Запишіть це слово”.

Зачитуються слова:

- літак, пароплав, тролейбус, автомобіль – це... (транспорт);

- квас, вода, чай, кока-кола, компот – це... (напої);

- скрипка, віолончель, гітара, балалайка, домбра – це ... (струнні інструменти).

Кожне правильно підібране узагальнююче слово оцінюється в 1 бал, максимальна кількість балів – 3. Час виконання – 1 хвилина.

7. Подібність – відмінність (“П’ятий зайвий”).

Завдання № 7.

Інструкція: “Із п’яти прочитаних мною слів знайдіть одне зайве за змістом і запишіть його”.

Зачитуються слова:

- спідниця, блузка, плаття, тканина, шорти. (тканина)

- мило, шампунь, вода, ароматизатор, рушник. (рушник).

- піаніно, скрипка, арфа, віолончель, гітара. (піаніно).

Максимальна кількість балів – 3, кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.

8. Кодування.

Завдання № 8-а.

На дошці зображена схема:

- предмети

- ознаки предметів

- дії

- інші слова

Інструкція: “Діти, я зараз прочитаю речення два рази, а ви замість слів намалюйте його схему”.

Зачитується речення:

“Шлях до глибоких знань лежить через кропітку працю”.

Діти повинні намалювати схему:

Максимальна кількість балів – 2, якщо допущена одна помилка, ставиться 1 бал, дві і більше помилок – 0.

Завдання № 8-б.

a b c a + b - c c – c : b с: b а : b - d
3 2 4

Інструкція: “Діти, не перемальовуючи таблицю, виконайте дії, вказані у верхньому рядочку, за півхвилини і запишіть відповіді.

Правильні відповіді: 1, 2, 2, не вистачає значення d.

Максимальна кількість балів – 4, по 1 балу за кожну правильну відповідь.

ІІ. Лінгвістичні здібності

9. Конструювання слів (“Склади, що розбіглися”).

Завдання № 9.

Інструкція: “Діти, за 1 хвилину складіть якнайбільше слів із “складів, що заблукали”.

На дошці записано 16 складів:

фа, кар, та, ра, то, те, пля, ка, за, лі, кел, ро, ки, ли, фон, ма.

Можливі відповіді:

Факел, фаза, фата, карта, кара, картопля, літо та ін.

Кожне правильно складене слово оцінюється в 1 бал.

10. Словниковий запас.

Завдання № 10.

Інструкція: “За одну хвилину запишіть якнайбільше слів, які починаються із заданої літери, не використовуючи власних назв”.

Називається літера (наприклад, “о”), діти працюють 1 хвилину, потім називається інша літера (наприклад, “н”) – і ще хвилина роботи. Кожне правильно підібране слово оцінюється в 1 бал.

11. Аналогії.

Завдання № 11.

Інструкція: “Заготовте таку саму схему, як у завданні № 5. Запишіть у три стовпчики 3 слова: город, місто, city.

Підберіть за одну хвилину ще декілька груп слів за таким же принципом.

Кожна правильно підібрана група оцінюється в 1 бал.

12. Конструювання речень.

Завдання № 12.

Інструкція: “Складіть речення із наступних слів:

- корабель, хмари, Греція;

- окуляри, книга, дерево.

Час виконання роботи – 2 хвилини, максимальна кількість балів – 6. бали знижуються, якщо виконання завдання не відповідає інструкції, допущені стилістичні помилки і помилки у змісті.

13. Підбір функціонально близького слова.

Завдання № 13.

Інструкція: “Зараз я буду називати вам перше слово речення, а ви підбирайте до нього друге і записуйте. Наприклад: “Бджола ...дзижчить .”

Називаються слова: ведмідь, кабан, кінь, півень, ворона, індик, коза, собака, сова, гусак, сорока, слон, лев.

Після кожного слова робиться пауза, щоб діти встигли записати друге слово. Кожне правильно підібране слово оцінюється в 1 бал. Максимальна кількість балів – 13.

ІІІ. Математичні здібності

14. Послідовність обчислювальних операцій.

Завдання № 14.

Інструкція: “Зараз ви будете писати математичний диктант. Записуйте тільки відповіді”.

Зачитуються приклади:

26 – 18 : 3 = ... (20)

27 х 2 – 14 = ... (40)

21 х 4 + 16 = ... (100)

33 : 11 + 27 = ... (30)

Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал. Час роботи – 1 хвилина.

15. Елементи математичної логіки.

Завдання № 15-а.

Інструкція: “Уважно подивіться на числа, які записані у два стовпчики на дошці, и за півхвилини напишіть замість знаків питання потрібні числа”:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
6 7 8 9 10 22 21 20 19 18
11 12 13 14 15 24 25 26 27 28
16 17 18 19 20 35 34 33 32 31
21 22 23 24 25 87 ? ? ? ?
55 ? ? ? ?

Кожне правильно написане число оцінюється у 2 бали. Якщо дитина пояснює своє рішення, додається 1 бал.

Завдання № 15-б. (розв’язування задач)

Інструкція: “Прочитайте і розв’яжіть задачі”.

1) В Одесу йшло три жінки. В руках у кожної з них було по кішечці. Їм назустріч йшло двоє чоловіків, які вели по дві собачки. Скільки живих істот ішло із Одеси? (Правильна відповідь: 6).

2) Між містами А і В стоять 12 електричних стовпів на відстані 25 км один від одного. Яка відстань від А до В? (правильна відповідь: 275).

3) Цвях довжиною 9 см забили в дошку так, що з однієї сторони від стирчить на 3 см, а з іншої – на 4 см. Яка товщина дошки? (правильна відповідь – 2 см).

Завдання 15-в.

Інструкція: “Подивіться на малюнок і напишіть ряд цифр замість знаку питання”:

769432
?

Правильна відповідь (234967) оцінюється в 1 бал. Час роботи – 30 секунд.

ІV. Творчі здібності

16. Образне мислення. (творчий підхід, оригінальність, уміння відновити ціле за його частиною).

Завдання № 16-а.

Інструкція: “За одну хвилину підберіть якнайбільше слів, які включають в себе назви чисел: один, сто, два, три, сорок, п’ять”.

Кожне придумане слово оцінюється в 1 бал. Можливі варіанти слів: Прип’ять, однолюб, сорока, актриса, тритон, стовп, Севастополь, трибуна та ін.

Завдання № 16-б.

Інструкція: “Зараз я вам зачитаю 10 слів, а ви намалюйте їх і потім відновіть за своїми малюнками”.

Кожне слово зачитується 1-2 рази в момент малювання.

Слова для “малювання”: хліб, дім, дощ, море, мрія, музика, щастя, гордість, валюта, сварка.

Кожне правильно відновлене слово оцінюється в 1 бал. Максимальна кількість балів – 10.

Завдання № 16-в. (Уміння орієнтуватися в реальному та умовному світі).

Інструкція: “Намалюйте ілюстрацію (малюнок) до казки”.

Читається два рази казка С.Г.Козлова. вона складається з одного речення: “Дрімали дрова біля печі, і їм снився вітер”.

Час виконання роботи – 30 секунд, максимальна оцінка – 5 балів.

Завдання № 16-г.

Інструкція: “Із двох знайомих вам геометричних фігур складіть неіснуючу фігуру і дайте їй назву. Наприклад, якщо малюється квадрат і на ньому круг. Отримана фігура – квадруг, крат, кругат і т.п.”

Кожна придумана фігура з назвою оцінюється в 1 бал.

Час виконання роботи – до двох хвилин.

Зведена таблиця виконання тестових завдань учнями____ класу

І.Загальні здібності ІІ.Лінгвістичні здібності ІІІ. Математичні здібності ІV. Творчі здібності Гр. Заг.бал Р
1 2 3 4 5 6 і 7 S 9 10 11 12 13 S 14 15а 15б 15в S 16а 1 16б 16в 16г S
Кіл. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 1 22 23 24 25 26 27 28
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
S
max
Ср.

Анкета щодо визначення здібностей учнів (за методикою американських вчених Хаана та Кафа) застосовується для доповнення попередньо зібраних даних та виявлення спеціальних здібностей. Вона призначена для вчителя. Анкета складається з VIII блоків кожен з яких визначає певні здібності:

І. Інтелектуальні здібності.

ІІ. Художні здібності.

ІІІ. Музичний талант.

IV. Здібності до занять науковою працею.

V. Літературна обдарованість.

VI. Артистичний талант.

VII. Технічні здібності.

VIII. Здібності до спорту.

Анкета щодо визначення здібностей учнів

(за методикою Хаана-Кафа)

Нижче перелічені вісім галузей, в яких людина може проявити свої таланти, і наведені їх характеристики. Дайте оцінку в балах (за п'ятибальною системою) кожній із зазначених характеристик. Якщо якась характеристика при­таманна вашій дитині в найвищому ступені, ставте 5 балів, якщо вона вища за середню - 4 і так далі. Оцінка 2 бали - найнижча.

Складіть бали за всіма характеристиками усередині ко­жної з восьми «галузей» таланта. Загальну кількість на­браних балів усередині однієї галузі (наприклад, «інтелектуальна здібність») поділіть на кількість питань (в цій галузі їх 12) і отримане число запишіть у зошит.

Середні результати за всіма галузями порівняйте поміж собою. Виділіть три-чотири найвищі показники. І, орієнту­ючись на них, намагайтеся створювати умови для розвитку помічених здібностей дитини.

І. Інтелектуальні здібності

1. Ваша дитина набуває нових знань дуже швидко і все легко схоплює.

2. Має почуття «здорового глузду» і використовує знан­ня в практичних, повсякденних ситуаціях.

3. Вміє розмірковувати, ясно мислить, не плутається в думках. Добре встановлює зв'язок між однією подією й іншою, між причиною і наслідком, розуміє недоказане, здогадується про те, що часто не висловлюється доросли­ми, але мається на увазі. Схоплює причини вчинків інших людей, мотиви їх поведінки.

4. Швидко, без спеціального заучування, запам'ятовує прочитане або прослухане, не витрачає багато часу на по­вторення того, що треба запам'ятати.

5. Багато знає про такі події і проблеми, про які її одно­літки не знають і не здогадуються.

6. Багатий словниковий запас, використовує нові слова, легко виражає свою думку.

7. Любить читати книги, які звичайно читають діти, старші від неї на рік-два.

8. Розв'язує складні задачі, що потребують розумового зусилля.

9. Задає дорослим дуже багато питань. Має різнобічні інтереси.

10. Випереджає своїх однолітків у навчанні на рік-два. Часто сумує на уроках, тому що навчальний матеріал вже добре відомий з книг, журналів, розповідей дорослих.

11. Оригінальне мислить і пропонує несподівані відповіді, рішення.

12. Ваша дитина спостережлива, сприйнятлива, швид­ко реагує на все нове й несподіване.

II. Художні здібності

1. Малюнки і картини відрізняються різноманітністю сюжетів.

2. Серйозно ставиться до творів мистецтва. Стає вдум­ливою і дуже серйозною, коли бачить гарну картину, не­звичну скульптуру, красиво і художньо виконану річ, слу­хає музику.

3. Оригінальна у виборі сюжету (в малюнку, творі, опису якоїсь події), створює оригінальні композиції (з квітів, малюнків, каміння, марок, листівок і т.ін.).

4. Завжди готова використати якийсь новий матеріал для виготовлення іграшки, картини, малюнка, композиції, у створенні дитячих будиночків на ігровій площадці, в роботі ножицями, клеєм.

5. Коли має вільний час, із задоволенням малює, ліпить, створює композиції, які мають художнє призначення (при­краси для дому, одягу і т. ін.).

6. Використовує малюнок або ліплення для того, щоб виразити свої почуття і настрій.

7. Цікавиться творами мистецтва, створеними іншими людьми. Може дати свою власну оцінку і намагається відтворити те, що їй сподобалось в своєму власному ма­люнку або створеній іграшці, скульптурі.

8. Любить працювати з клеєм, пластиліном, глиною для того, щоб зображувати події або речі в трьох вимірах і в просторі.

ІІІ. Музичний талант

1. Відгукується дуже швидко й легко на ритм і мелодії.

2. Гарно співає.

3. У гру на інструменті, в пісню або танець вкладає багато енергії та почуттів.

4. Любить музичні записи. Прагне піти на концерт чи туди, де можна слухати музику.

5. Любить співати разом з іншими так, щоб виходило злагоджено і гарно.

6. У співі або музиці виражає свої почуття, стан.

7. Створює оригінальні, свої власні мелодії.

8. Добре грає на якомусь інструменті.

IV. Здібності до занять науковою працею

1. Висловлює думку ясно і точно (усно чи письмово).

2. Читає книжки, статті, науково-популярні видання з випередженням своїх однолітків на рік-два.

3. Має вищу за середню здібність у розумінні абстрак­тних понять, у встановленні узагальнень.

4. Гарна «моторна» координація, особливо між зоро­вим сприйняттям і рукою (добре фіксує те, що бачить, і чітко записує те, що чує).

5. Після уроків любить читати науково-популярну літе­ратуру. Це їй завдає більше задоволення, ніж читання художньої літератури.

6. Не засмучується, якщо її проект чи задум не підтри­маний вчителем або батьками або якщо її «експеримент» не вдався.

7. Намагається з'ясувати причини і сенс подій.

8. Приділяє багато часу створенню власних «проектів» (конструюванню радіоприймача, побудові телескопа, летального апарата, збиранню колекції і т.ін.).

9. Любить обговорювати наукові події, винаходи, час­то замислюється над цим.

V. Літературне обдарування

1. Може легко «побудувати» оповідання, починаючи від зав'язки сюжету і закінчуючи розв'язанням якогось кон­флікту,

2. Вигадує щось нове і незвичайне, коли розповідає про вже знайоме і відоме всім.

3. Дотримується тільки необхідних деталей в оповідан­нях про події, відкидає все несуттєве, залишає головне, найбільш характерне.

4. Вміє дотримуватися вибраного сюжету, не втрачає головну думку, коли про щось розповідає.

5. Добирає в своїх оповіданнях такі слова, які добре передають емоційний стан героїв, їх переживання і по­чуття.

6. Вміє ввести в оповідання важливі для розуміння подій деталі, про які йде мова (що зазвичай не вміють робити її однолітки), і в той же час не пропускає основної сюжет­ної лінії.

7. Залюбки пише оповідання або вірші.

8. Зображує в оповіданнях своїх героїв яскраво, передає їх почуття і настрої, характер.

VI. Артистичний талант

1. Легко входить в роль іншого персонажу, людини тощо.

2. Цікавиться акторською грою.

3. Змінює тональність і передачу голосу, коли удає іншу . людину.

4. Розуміє і зображує конфліктну ситуацію, коли має •* можливість розіграти якусь драматичну сценку.

5. Передає почуття за допомогою міміки, жестів, рухів.

6. Намагається викликати емоційні реакції в інших лю­дях, коли про щось із захопленням розповідає.

7.З неймовірною легкістю драматизує, передає почут­тя й емоційні переживання.

8. Пластична і відкрита до всього нового, «не зацик­люється» на старому. Не любить вже випробувані варіан­ти, завжди перевіряє ідею, що виникла, і тільки після «ек­спериментальної» перевірки може від неї відмовитися.

VII. Технічні здібності

1. Добре виконує усякі завдання з ручної праці.

2. Цікавиться механізмами і машинами.

3. У світ її захоплень входить конструювання машин, приладів, моделей потягів, радіоприймачів.

4. Може легко відремонтувати зіпсовані прилади, вико­ристати старі деталі для створення нових поробок, іграшок.

5. Розуміє причини «примх» механізмів, любить загадкові поломки.

6. Любить малювати кріплення механізмів.

7. Читає журнали і статті про створення нових при­ладів і машин.

VIII Спортивні здібності

1. Енергійна. Складає враження дитини, яка потре­бує більшого об'єму фізичних рухів, щоб відчувати себе щасливою.

2. Любить брати участь у спортивних іграх і змаганнях.

3. Постійно виграє в якій-небудь спортивній грі.

4. Бігає швидше за всіх у класі.

5. Рухається легко і граціозно, краще за інших, коор­динована в рухах.

6. Любить ходити в походи, грати на відкритих спортив­них майданчиках.

7. Віддає перевагу у вільний час рухливим іграм (гра в хокей, баскетбол, футбол і т.д.).

Анкета для визначення рівня прояву здібностей дитини допоможе оцінити батькам ступінь обдарованості і талановитості їх дитини без зв’язку з якоюсь галуззю проявів і інтересів.

Анкета складається з IV блоків. Три блоки містять перелік характеристик обдарованих і талановитих дітей. А IV додатково визначає наявність у дитини високого творчого потенціалу:

І. Швидше здібна, ніж обдарована

ІІ. Обдарована

ІІІ. Яскрава обдарованість

IV. Додаткові ознаки високого творчого потенціалу дитячої особистості.

Анкета для визначення рівня прояву здібностей у дитини

Швидше здібна, ніж обдарована

1. Моя дитина ініціативна, жива, рухлива.

2. Вона з готовністю відгукується на все нове.

3. Любить все загадкове і незрозуміле.

4. Часто потребує підтримки дорослих.

5. Досить легко відволікається і залишає розпочату справу.

Якщо на п'ять питань ви дали відповідь «так», є деякі підстави вважати вашу дитину здібною. Якщо на питання 4 і 5 ви відповіли «ні», переходьте до наступних питань.

Обдарована

1. Її інтереси досить стабільні.

2. Її допитливість стійка.

3. Любить ставити і вирішувати важкі питання.

4. Часто не погоджується з думкою дорослих.

5. Має свою точку зору і наполегливо її відстоює.

6. Розпочату справу завжди доводить до кінця.

7. Має особливу схильність до певного виду занять або предмету.

8. Наполеглива в досягненні поставленої мети.

9. Має багато друзів серед своїх однолітків, з кожним знаходить спільну мову.

10. Задає багато питань (у тому числі на уроках) з тих предметів, що її цікавлять.

11. Часто буває егоїстичною.

Відповіді «так» на всі 11 питань дають підстави вва­жати, що ваша дитина обдарована. Переходьте до наступних питань.

Яскрава обдарованість

1. У багатьох сферах знань, у мистецтві, музиці, літе­ратурній творчості виявляє свою обдарованість.

2. Має одного, максимум двох друзів більш старшого віку.

3. її мовлення розвинене, характеризується великим запасом слів і глибоким розумінням нюансів мови.

4. Завжди шукає самостійних рішень.

5. У дискусійних питаннях спирається на власну дум­ку, не визнає загальноприйнятих думок.

6. Бере на себе відповідальність у важких ситуаціях.

7. Часто оточуючим здається «не за віком» дорослою.

8. Добре знає власні можливості, особливості характеру і своє покликання.

9. Як у гуманітарних, так і в технічних галузях одна­ково обдарована.

Позитивні відповіді на ці дев'ять питань дають серйозні підстави для того, щоб ставитися до вашої дитини як до обдарованої.

Додатково можна відповісти на питання, що визначають наявність у вашої дитини високого творчого потенціалу.

Додаткові ознаки високого творчого потенціалу дитячої особистості

1. Бажання привнести в роботу, що виконується, еле­менти нового.

2. Прагнення засвоїти незнайому справу.

3. Незважаючи на невдачі, виявляє наполегливість у досягненні мети.

4. Спостерігається легкість слухового і зорового запам'я­товування.

5. Виражена потреба помріяти наодинці.

6. Здатна довгий час думати над якоюсь ідеєю, про­блемою.

7. Здатність до абстрагування, вміння встановлювати віддалені асоціації між різними предметами і явищами.

8. Здатність до творчого уявлення, створення нового.

АНКЕТА

щодо визначення здібностей учнів

(за методикою американських вчених Хаана і Кафа)

I. Інтелектуальні здібності

1. Учень засвоює нові знання, швидко і легко все схоплює.

2. Має почуття здорового глузду і використовує знання в практичних повсякденних ситуаціях.

3. Добре міркує, не плутається в думках. Добре вловлює зв'язок між подіями, між причиною і наслідком.

4. Швидко запам'ятовує прочитане або почуте, не витрачає багато часу на повторення того, що потрібно запам'ятати.

5. Знає багато про такі події, про які його однолітки не знають, не здогадуються.

6. Має великий запас слів, легко користується новими словами, вільно висловлюється.

7. Любить читати нові книги, які читають не однолітки, а старші діти чи дорослі.

8. Вирішує розумові задачі, що потребують розумових зусиль.

9. Задає дуже багато запитань.

10. Випереджає однолітків у навчанні на рік чи два.

11. Оригінально мислить і пропонує нестандартні відповіді, рішення.

12. Дуже спостережливий, добре сприймає інформацію, швидко реагує на все нове.

II. Художні здібності

1. У своїх малюнках зображує різнотипні типи предметів, ситуації, людей.

2. Серйозно ставиться до творів мистецтва, замислюється і стає дуже серйозним, коли чує нову музику, бачить гарну картину.

3. Оригінальний у виборі сюжету (робить незвичайні композиції з квітів, малюнків, марок тощо).

4. Завжди готовий використати будь-який матеріал для виготовлення іграшок, картин, малюнків тощо.

5. У вільний час багато малює, створює композиції, що мають художнє значення (наприклад, прикраси для дому).

6. Використовує малюнок або ліплення, щоб висловити свої почуття і настрій.

7. Цікавиться творами мистецтва. Може дати власну оцінку й намагається відтворити те, що йому сподобалося.

8. Любить працювати з пластиліном і глиною, клеєм, щоб відтворювати речі в трьох вимірах.

III. Музичний талант

1. Добре відчуває ритм і мелодію. Прислуховується до них.

2. Добре співає, любить співати разом з іншими, щоб виходило злагоджено й добре.

3. У гру на інструменті, у пісню чи танець вкладає багато енергії та почуттів, у співі або музиці виявляє власні почуття і стан.

4. Любить музичні записи, прагне піти на концерт або туди, де можна послухати музику.

IV. Здібності до занять науковою працею

1. Після занять любить читати науково-популярні книги та журнали.

2. Не впадає у відчай, коли його задуми та проекти не підгримують вчителі або батьки.

3. Намагається зрозуміти причини й сенс подій.

4. Проводить багато часу над створенням проектів, конструюванням.

5. Любить обговорювати наукові події, винаходи, часто задумується над цим.

V. Літературна обдарованість

1. Може вільно побудувати розповіді, починаючи від зав'язки сюжету й закінчуючи розв'язкою конфлікту.

2. Придумує щось нове й незвичайне, коли розповідає про що-небудь знайомим.

3. При розповіді виділяє головне, найхарактерніше.

4. Розповідаючи про щось, вміє дотримуватися одного сюжету, не втрачає головної думки.

5. Любить писати оповідання та вірші.

6. Своїх героїв в оповіданнях зображує майстерно, передає почуття, настрій, характер.

7. Вибирає для своїх оповідань ті слова, які добре передають емоції, почуття.

VI. Артистичний талант

1. Легко входить у роль іншої людини, персонажа тощо,

2. Цікавиться акторською грою.

3. Виразно змінює тональність голосу, коли зображує героїв.

4. Розуміє та вміє передати конфлікти, ситуації, може розіграти будь-яку драматичну сцену.

5. Передає почуття через міміку, жести, рухи.

6. Прагне викликати емоційну реакцію в інших людей, коли про що-небудь із захопленням розповідає.

7. Дуже легко драматизує, передає почуття, емоційні переживання.

VII. Технічні здібності

1. Добре вміє майструвати, займатися різними ремеслами.

2. У світ його уподобань входить конструювання машин, приладів, моделей.

3. Може читати нескладні креслення механізмів, використовувати старі деталі для створення нових виробів, іграшок, приладів.

4. Визначає причини несправності приладів.

5. Любить робити креслення механізмів.

6. Читає журнали та статті про машини, механізми.

VIII. Здібності до спорту

1. Енергійний, потребує якомога більше фізичних рухів, щоб бути щасливим.

2. Любить брати участь у спортивних іграх і змаганнях.

3. Постійно досягає успіхів у якомусь виді спортивної гри.

4. Бігає швидше за інших.

Тест

визначення ступеня сформованості творчих здібностей

Для визначення рівня сформованості творчих здібностей потрібно уважно прочитати наведені нижче пункти і проти кожного з них поставити слово "так", якщо твердження збігається з думкою про себе, або "ні", якщо не збігається.

Тест

Прочитайте уважно наведені нижче пункти і проти кожного з них поставте „ü” в графі "так", якщо твердження збігається з думкою про себе, або в графі "ні", якщо не збігається. Наприклад:

№ п/п Твердження Так Ні
1. Я легко розв’язую задачі ü
2. Мені подобається малювати ü
№ п/п Твердження Так Ні
1. Як правило, я легко пристосовуюсь до людей, ідей і умов
2. Мені подобається розв'язувати типові, стандартні задачі
3. Мені здається, що я з більшим бажанням створював би чи конструював нове, ніж поліпшував чи удосконалював старе
4. У більшості випадків я дію самостійно, без допомоги та підказок друзів чи старших
5. Звичайно я обачливий, коли маю справу з колективом
6. Ніколи не намагаюся змінити взаємостосунки з товаришами
7. Нерідко я стримувався від висування ідей, пропозицій, хоча мав їх
8. Мені часто вдається знайти нестандартні, оригінальні розв'язки задач
9. Мені подобається, коли відбувається швидка зміна різних видів діяльності
10. Для мене характерне прагнення реалізувати одночасно кілька ідей, вирішувати разом кілька проблем
11. Нерідко я вступаю в суперечку з ровесниками або старшими
12. Як правило, я легко згоджуюсь і підкоряюсь колективній думці
13. У мене часто виникають оригінальні ідеї
14. Мені подобається виконувати роботу за розробленим планом, схемою, інструкцією
15. Я завжди охоче поширюю, пропагую нові ідеї
16. Я буду виконувати роботу по-новому, хоча знаю, що мене можуть не зрозуміти товариші, старші
17. Я звичайно працюю без суттєвих змін, відхилень від рекомендацій, що дають учителі, батьки
18. Мені нерідко доводилось виправдовувати свої дії інструкціями, правилами, рекомендаціями, авторитетами
19. Мені подобається виконувати завдання дослідницького характеру
20. Я завжди відстоюю свою точку зору

Інструкція з обробки даних анкетування: номери запитань анкети записують-ся у вигляді двох стовпчиків

У першому стовпчику за кожну відповідь "так" ставиться два бали, у другому 2 бали ставляться за відповідь "ні". Результати додаються.

„так” – 2 бали „ні” – 2 бали
3 5 8 9 10 11 13 15 16 19 1 2 4 6 7 12 14 17 18 20

Ступінь сформованості творчих здібностей визначається так: Якщо набрано від

40 до 32 балів, то цей рівень дуже високий, 32-26 - високий,

26-12 - середній, 2-6 - низький, 6-0 - дуже низький.

РОЛЬ БАТЬКІВ У РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОСТІ ДИТИНИ

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається. Розрізняють обдарованість: • соціальну - лідерську; • художню - музичну, образотворчу, сценічну; • психомоторну - спортивні здібності; • інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших); • академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами; • творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй). Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень. Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури. Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл. Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей. Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання. Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному. Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань. Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь. Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей. Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою. Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості. Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості. Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових). Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, міркувати. А досягти цього можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої. Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового. Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки.

Тематичний глосарій

Індивідуальність - неповторність своєрідних рис людини, що відрізняють її від інших людей. Задатки - природжені анатомо-фізіологічні особливості організму, головним чином нервової системи й органів чуття, передумова розвитку здібностей людини припевних умовах і діяльності людини в певному напрямі. Здібності - стійкі індивідуальні психічні властивості людини, які зумовлюють успішність її діяльності в певному напрямі й базуються на основі задатків. Рівні здібностей: обдарованість, талант, геніальність. Талановитість - вищий ступінь спеціальної обдарованості дитини. Геніальність - найвищий ступінь обдарованості, прояву творчих сил людини. Творчість - продуктивна діяльність людини, яка породжує якісно нові матеріальні й духовні цінності суспільного значення. Здібності - уміння працювати в нестандартних ситуаціях, розв'язувати проблемні ситуації, оригінальність, критичність мислення, уміння робити правильний вибір у різних ситуаціях. Обдарований - який має великі природні здібності; здібний, талановитий. Здібність – природний нахил до чого-небудь; обдарування; талант. (Великий тлумачний словник сучасної української мови, 2002 р.)

Кiлькiсть переглядiв: 55

Коментарi